Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим: ВС

Суть справи: підприємство звернулося з позовом до підприємця про стягнення збитків у розмірі 525 736 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав умови договору транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом, завдавши позивачу збитків на вказану суму.

Місцевий суд позов задовольнив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, їх дійсність не спростовувалась відповідачем.

Однак апеляційний суд вирішив у задоволенні позову відмовити. Таке рішення він мотивував, зокрема, тим, що електронні переписки, що долучені до позову, не скріплені електронно-цифровим підписом, тому така переписка не є допустимим доказом у справі (як письмовий доказ).

Колегія суддів Господарського суду ВС із таким висновком апеляційного суду не погодилась та направила справу на повторний розгляд в апеляції, вказавши наступне.

Відповідну постанову у справі № 922/51/20 Верховний Суд прийняв 29.01.2021. З повним текстом постанови можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM, яку можна протестувати тут. Спробуйте також  Verdictum PRO, за допомогою якого на підставі завантаженої позовної заяви ви зможете отримати інформацію про вірогідність перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 статті 96 ГПК України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч. 4 статті 96 ГПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 статті 96 ГПК України).

ВС дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах:

1) оригінал;

2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;

3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 ч. 2 статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.